27 жовтня о 15:30 в читальній залі бібліотеки Тернопільського національного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського (вул. Січових Стрільців, 8) відбудеться зустріч з Людмилою Охріменко.
Письменниця презентуватиме роман «Оскар», який став переможцем міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова - 2021» в номінації найкращий твір на воєнну тематику.
Майбутній письменник народився 9 (за іншими даними 4) листопада 1872 р. у родині сільського священика Сильвестра Лепкого на хуторі Кривенькім поблизу села Крегулець, що на Тернопільщині.
В усіх сферах своєї діяльності Богдан Лепкий прагнув чесно, самовіддано служити рідному народові, оспівувати його героїчне минуле, визвольні прагнення, розкривати благородство душі трудового люду, національно свідомої інтелігенції, утверджувати ідеали добра і справедливості, добросусідських взаємин з іншими націями.
Творчість Богдана Лепкого ще за його життя вийшла далеко за межі України, стала надбанням багатьох літератур, зокрема слов’янських, сприяла та нині сприяє глибокому взаєморозумінню і зближенню між народами. Вона була важливим чинником розвитку духовної культури нашого народу, збагачення українського художнього слова.
Сьогодні імя Богдана Лепкого, його твори після довгого і несправедливого замовчування повертаються в українську літературу.
У відділі наукового абонементу бібліотеки ТНМУ розгорнуто книжково-ілюстративну виставку “Богдан Лепкий – велет українського інтелекту та патріотизму”, приурочену до 150-річчя від дня народження видатного українського письменника, літературознавця, художника, видавця і педагога.
Переглянути виставку можна також за посиланням: https://library.tdmu.edu.ua/богдан-лепкий-велет-українського-інт
Інформаційно-бібліографічний відділ бібліотеки підготував рекомендаційний список літератури «Богдан Лепкий — літописець долі рідного народу».
Переглянути список можна за посиланням: https://drive.google.com/file/d/1_dKKWvbydPKTfM4BKXmQIvl70nDBdEkp/view
19 жовтня 2022 року у Тернопільському національному медичному університеті відбувся майстер-клас з розмальовування футболок. Захід організували студентки Ілона Новаківська, Валерія Благуляк та Наталія Понтус, щоб зібрати кошти для проекту «Скринька хоробрості». Цей проект упродовж шести років реалізовується в ТНМУ з метою підтримки оптимізму, сили і наснаги у боротьбі з важким захворювання для маленьких пацієнтів гематологічного відділення Тернопільської міської дитячої клінічної лікарні.
До майстер-класу долучилося 12 учасників різного віку та національності. Про правила малювання на тканині розповіла Ірина Абрам’юк, вчителька малювання та член «Просвіти». Зі слів учасників, вони не тільки з користю провели час, а ще й отримали можливість відчути себе художником і отримати згадку про цей вечір у вигляді власноруч розмальованої футболки. Загалом для потреб онкохворих діток зібрали 3750 гривень.
Організатори та учасники заходу висловлюють подяку працівникам бібліотеки ТНМУ за надання затишного простору для творчості.
Координатором проекту «Скринька хоробрості» у ТНМУ є доцент Олена Покришко. Захід відбувся за підтримки профкому ТНМУ.
Джерело: https://www.tdmu.edu.ua/2022/10/20/studenty-tnmu-rozmalovuvaly-futbolky-z-metoyu-zboru-koshtiv-dlya-blagodijnogo-proektu/
Колектив бібліотеки ТНМУ вітає з святом всіх захисників і захисниць України!
Щиро зичимо міцного здоров’я,
незламного духу та янгола-охоронця у боротьбі за перемогу. Ви – опора
держави. Спокій українців – у ваших надійних руках. Нехай Пресвята Богородиця оберігає
вас від ворожої зброї, а любов до країни допомагає у найскладніші миті!
У читальній залі бібліотеки ТНМУ відбувся вечір пам’яті «Спогади повстанця», присвячений 80-річчю створення Української повстанської армії.
Нині, як і 80 років тому, Україна знову у вогні, знову бореться за свободу, за незалежність, тисячі героїв в окопах виборюють наше право бути українцями, подібно, як це в минулому столітті робити упівці. Через лави УПА пройшло майже 100 тисяч вояків. За участь у повстанському русі чи його підтримку було репресовано майже пів мільйона українців. Тривале протистояння двом потужним тоталітарним режимам, опираючись винятково на ресурси свого народу, дає підстави називати УПА унікальним явищем в історії. Історія УПА – це історія боротьби, яка свідчить про те, що український народ не погоджується та ніколи не погодиться з поневоленням. Повстанську армію знищили, але не могли знищити ідею української державності, яку воїни-упівці плекали протягом усього життя та передали її наступним поколінням.
«Ще нещодавно ми були разом з рідними, жили, сподівалися, що, може, обмине нас смерть чи більшовицька каторга. Та сталося все інакше. Ми опинилися в тюрмі та стали політв’язнями. Але для нас іншої дороги не було. Ми віддали себе Україні. І хто мав загинути – загинули. А хто, як ми, мусить терпіти за неї муки, страждати, поневірятися, голодувати… Та поклянімося, друзі всі, що де б ми не були на чужині, з чужими людьми ми повинні вести себе так, як належить справжнім борцям за незалежність своєї держави та за волю свого народу. Не нарікаймо ні на кого, бо цей шлях ми вибирали самі, коли стали до боротьби з ворогами, і мусимо чашу випити до дна. Як сказано в Декалозі, будь гордий з того, що ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового тризуба. Тож будьмо сильні духом. І віримо в те, що ще доживемо до того часу, коли Україна стане вільною та незалежною державою». Ці слова сказав 1947 року молодий воїн УПА Микола Кліщ, який потрапив у полон до більшовиків. Його патріотизм, мужність, національна свідомість, любов до України просто вражають.
Микола Миколайович Кліщ народився 7 січня 1925 року. 1938 року вступив до юнацької організації ОУН, що боролася проти насильства польської влади, потім – в УПА, що чинила збройний опір радянській та німецькій окупації. В повстанському підпіллі перебував до 1947 року, був господарчим УПА, працював у відділі пропаганди, мав псевдо «Яр». Через свідчення зрадника Миколу Кліща схопили у Львові. Був засуджений до відбуття покарання в тюрмі та виправно-трудових таборах терміном на 25 років. Етапований у місто Джезказган Казахської РСР. Упродовж п’яти років важко працював на шахтах. Один з 26-ти організаторів страйку в цьому таборі, за що рік пробув у зачиненій камері. Згодом переведений у Воркутинський ВТТ, звідти – до м. Інта Комі АРСР, де і добував свій термін ув’язнення. Звільнений 1956 року завдяки «відлизі», що настала після смерті Сталіна.
Книга Миколи Кліща «Спогади повстанця» вийшла друком 2009 року у видавництві «Укрмедкнига». Вона зберігається у фонді бібліотеки ТНМУ. Під час зустрічі син Миколи Миколайовича – Іван Миколайович Кліщ, проректор з наукової роботи Тернопільського національного медичного університету ім. Івана Горбачевського, доктор біологічних наук, розповів про свого батька-повстанця, про його вплив на світогляд своїх синів, детальніше зупинився на історії написання та видання цієї книги.
– Пригадую, як ми 1991 року раділи, що Україна стала незалежна й ми вже вибороли свою свободу, досягли мрії, яку несло не одне покоління наших людей. І ми всі з цього тішилися, були впевнені, що це назавжди. Коли ж я приїхав додому, до батька, то він мене трошечки приземлив, – розповідає Іван Миколайович. – Сказав: «Ти не думай, що тим усе обійдеться. Побачиш, що ще буде війна». Я в це не міг повірити! Як може бути, що наприкінці ХХ-на початку ХХІ століття може бути війна за території! У той час, коли людство рухається до глобалізації, коли розвиваються технології та комунікації. На що мені тато сказав: «Ти не знаєш, хто такий москаль. Ви не бачили справжньої їхньої сутності. Москаль – це найогидніша істота, яка лише може бути. Це людина, яка не має ні сумління, ні сорому, ні гідності, вона підла, може зрадити у будь-який момент. На гадці в московитів лише єдине: щоб когось загарбати, пограбувати, щоб щось вкрасти та захопити. Оце вся їхня сутність. Нічого святого в них немає». З цього приводу ми з батьком трохи дискутували. Та коли 24 лютого прокинувся зранку й прочитав, що почалася повномасштабна війна, відразу згадав батькові слова: «Побачиш, що москаль Україну просто так не відпустить, мусить бути війна, без того справжньої незалежності в нас не буде». Тато мав, може, менше теоретичних знань, але великий досвід і відчуття народу, з яким нам довелося бути сусідами.
Іван Миколайович пригадує, що батько вмів дуже гарно розповідати, мав феноменальну пам’ять і завжди багато читав. Востаннє тримав книжку в руках ще за тиждень до смерті. Його ж власна книга побачила світ для нього самого досить несподівано. Принаймні він цього не планував, а просто виклав власні спогади на папері. Миколу Миколайовича так часто розпитували про його боротьбу в УПА та життя в засланні, що, врешті-решт, він вирішив усе це детально описати.
Якось Іван Миколайович приїхав додому в рідну Голгочу та знайшов у креденсі звичайні учнівські зошиті, списані гарним батьковим почерком. Усього їх було 12, згодом з’явився ще 13-ий. Прочитавши, що написав батько, зрозумів, що буде просто гріхом, якщо не видати ці спогади книжкою й не зберегти для історії та наступних поколінь. Сам набрав на комп’ютері, з допомогою дружини відкоригував злегка, щоб зберегти автентичність викладу. Так 2009 року вийшла книга «Спогади повстанця». Наклад був невеликий – лише 300 примірників і вони швидко розійшлися. Іван Миколайович зізнався, що після нашої Перемоги планує перевидати «Спогади повстанця», написавши до книги нову передмову.
– Вражає стійкість наших людей у засланні, яким доводилося виживати на шматку хліба та баланді. Вони були виснажені тілом, але незламні духом. Відверто кажучи, я гадав, що наступні покоління не такі стійкі, – каже Іван Кліщ. – Але зараз, дивлячись на наших героїв, які перебувають на передовій, у зонах бойових дій, ми бачимо, що стійкість нашого народу, пронесена від козацьких, стрілецьких, повстанських часів, зберігається. Стійкість українського народу, спротив, який чинимо нашому споконвічному ворогу, врешті-решт, призведе до того, що ця недоімперія перестане існувати, розпадеться на низку країн, які все ж змушені будуть навчитися жити згідно з міжнародним правом. Гадаю, наша теперішня боротьба стане останнім цвяхом у труну російського шовінізму. Україна переможе в цій війні й, сподіваюся, буде розвиватися не на олігархічних, як було до цього, а на справжніх демократичних засадах. Бажаю нам усім Перемоги, стійкості, мужності, щоб ми дожили до тих часів, коли ідеї, які виношували українські націоналісти, стануть новим началом розвитку нашої держави.
Наприкінці зустрічі Іван Миколайович Кліщ разом з молодим лікарем і викладачем ТНМУ Тарасом Бідованцем заспівали повстанські пісні, які нині актуальні, як і 80 років тому.
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА
Світлини Миколи ВАСИЛЕЧКА
Джерело: https://medychna-akademia.tdmu.edu.ua/були-виснажені-тілом-але-незламні-дух/
До Дня українського козацтва та Дня захисника України, що відзначається в Україні 14 жовтня, у бібліотеці ТНМУ розгорнуто книжково-ілюстративну виставку «Козацький дух – непереможний».
На книжкових полицях представлено документи фонду бібліотеки, що розповідають про історію українського козацтва, героїчну звитягу воїнів-козаків, їх походи, про життя та побут козаків на Січі, про славні звичаї, традиції та легенди козаччини.
Дня українського козацтва невипадково співпадає з Днем захисників і захісниць України. Сьогодні українські воїни продовжують героїчні сторінки нашої історії, захищаючи кордони від ворогів. Мужність, героїзм, самовідданість захисників України – неоціненні. Їх подвиги вписані кров’ю в літопис боротьби українців за незалежність і завжди нагадують нам про те, якою ціною дістається свобода, як здобувається право бути вільною, самодостатньою нацією.
Низький уклін і щирі побажання здоровʼя і довголіття нашим захисникам! Вічна пам'ять полеглим героям!
Усіх, хто бажає ознайомитися з виставкою, запрошуємо до бібліотеки ТНМУ.
