Дантівська тема у творчості англійського художника Данте Габріеля Росетті

До 750-річчя від дня народження Данте Аліг'єрі

Данте Габріель Росетті.
Автопортрет

Данте Габріель Росетті (1828 – 1882) – один із найвідоміших митців вікторіанської епохи. Народився в Лондоні у сім’ї італійського політичного емігранта, поета і науковця Габріеле Росетті, колишнього хранителя Бурбонського музею в Неаполі, який після повстання 1820 року покинув батьківщину й оселився на землі туманного Альбіону. Росетті-старший викладав італійську мову та літературу в Королівському коледжі, а на дозвіллі займався коментуванням творів свого знаменитого співвітчизника Данте Аліг’єрі.

У сім’ї панував справжній культ автора „Божественної комедії”, зрештою, і сина Габріеле назвав на честь улюбленого письменника.

Талант Данте Габріеля проявився досить рано: ще п’ятилітнім він написав драму, у 13 років – драматичну повість, а з 15-ти років почав досить активно публікуватися.

Не менш важливе місце, ніж поетична творчість, у житті Данте Габріеля займав  живопис. Систематичної мистецької освіти він не здобув, проте його творчість, котрій властива самобутня манера зображення, так вплинула на сучасників, що історики культури вважають за доцільне вести мову про „традицію Росетті” і навіть стиль та напрям живопису – росетизм.

У 18-річному віці він очолив так зване „Братство прерафаелітів” – гурт, учасники якого були зорієнтовані на мистецькі ідеали дорафаелівських часів. Цим пояснюється містицизм, глибинна символіка й декоративність, що домінують у полотнах як самого Росетті, так і його однодумців.

Варто зазначити, що цьому сприяли й обставини особистого життя Росетті. У 1850 р. він познайомився з поетесою Елізабет Сіддел, яка стала його основною моделлю, коханою жінкою, а потім дружиною. Вже тоді вона була невиліковно хворою (туберкульоз невпинно прогресував), а після народження та раптової смерті первістка впала у депресію, з якої намагалася вибратися, вживаючи лауданум (настоянку опіуму). Померла, як вважають, від передозування.

Усе це було страшним ударом для Росетті, від якого він не міг оговтатися до кінця життя. Цим пояснюється посилений інтерес митця до біографії Данте (зокрема, історія романтичного та нерозділеного кохання до Беатріче, яка померла молодою) і його творів (переклав англійською мовою „Нове життя”).

 

Росетті. Сновидіння Данте під час смерті Беатріче

Росетті. Вітання Беатріче

Росетті. Кохання Данте

Россетті. Данте малює ангела

Росетті. Зустріч Данте й Беатріче у раю

Ресетті. Беатріче, зустрівши Данте на весільному бенкеті, відмовляється вітатись