День інформації

20 квітня 2018 року в читальній залі бібліотеки Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського відбувся традиційний День інформації, організований працівниками інформаційно-бібліорафічного відділу. До уваги користувачів було представлено нові періодичні видання, що надійшли до фонду бібліотеки. Мета заходу – ознайомити викладачів, аспірантів та студентів університету з новинками медичної періодики, надати можливість безпосередньо ознайомитися з виданнями.

У бібліотеці ТДМУ відкрили Мистецьку галерею

У бібліотеці Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського 19 квітня 2018 року свою роботу розпочала Мистецька галерея. Вона була створена як художній простір для студентів і викладачів, які полюбляють створювати і споглядати живописні полотна. Галерея матиме змінну експозицію, збиратиме поціновувачів фотоарту, образотворчого та інших видів візуального мистецтва.

 

З нагоди відкриття артпростору в бібліотеці ТДМУ свої роботи для виставки надав тернопільський художник Микола Пазізін. Студенти з цікавістю розглядали полотна. Особливе захоплення викликали зображення квітів бузку, дерев’яної церкви у Старому парку, центральної частини міста.

 

Своєю ніжністю вразила картина «Березень». У «Соняхах» студенти побачили алюзію до відомого полотна Вінсента ван Гога «Соняхи у вазі». Обговорення картин плавно переросло у дискусію про справжнє покликання, адже лікар теж по-своєму митець, який зачіпає найтонші струни людської душі, якому довірено найцінніше – наше здоров’я і життя.

Дякуємо директору бібліотеки ТДМУ Олені Проців, а також її колективу за допомогу в організації галереї.

Переглянути картини Миколи Пазізіна можна упродовж місяця у робочі години книгозбірні нашого університету. Про те, хто наступний презентуватиме свою творчість, ви дізнаєтеся з анонсів на нашому сайті.

Запрошуємо на семінар з NейроSерфінгу.

18 квітня 2018 р. o 15.30 у читальній залі бібліотеки ТДМУ (вул. Січових Стрільців, 8) відбудеться семінар з NейроSерфінгу.

Ведучий – Микола Більчук.

Проект NейроSерфінг розрахований на широке коло учасників, які мають намір системно покращувати якість свого життя. На гостей семінару чекає цікава розповідь про те, як навчають на Сході, про східні тренінгові методики тощо. Мова також піде про фундаментальні ризики, у яких перебуває сучасна людина та можливості їх подолання.

Запрошуємо усіх бажаючих.

Лень інформації

23 березня 2018 року в читальній залі бібліотеки Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського відбувся традиційний День інформації, організований працівниками інформаційно-бібліорафічного відділу. До уваги користувачів було представлено нові періодичні видання, що надійшли до фонду бібліотеки. Мета заходу – ознайомити викладачів, аспірантів та студентів університету з новинками медичної періодики, надати можливість безпосередньо ознайомитися з виданнями.

У бібілотеці ТДМУ відсвяткували свято весни – Холі

Щороку на початку весни в Індії святкують барвисте свято Холі, яке пов’язано з пробудженням природи, яскравим цвітінням квітів і молодістю. У читальній залі бібліотеки Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського 18 березня 2018 року відбулося ознайомлення з індійською традицією святкування Холі з ініціативи Українсько-індійського клубу співдружності «Санскріті». У програмі заходу були представлені класичні індійські танці у виконанні учасників студії школи індійського танцю «Амріта», виступи індійських студентів і обсипання фарбами.

  

Розпочали святкову програму з виконання композиції у стилі бгаратанатьям «Пушпанджалі» (Привітання квітами).

Після цього студент ТДМУ з Пакистану Акшай Алвані (Akshay Alwani) детально розповів про релігійну, культурну і соціальну складову святкування Холі. Він зазначив, що це одне з найдавніших свят в індуїзмі, яке символізує прихід весни, перемогу добра над злом. Фестиваль фарб пишно відзначають не тільки в Індії, а й Непалі, Шрі-Ланці, Бангладеш, Пакистані, ПАР, Тринідаді та інших країнах. Воно набуває популярності в Європі та США, оскільки в своїй основі пов’язано з радістю і веселим настроєм. Навіть у Тернополі щоліта влаштовують обсипання фарбами.

Увечері першого дня святкування, який називають ще Холіка-Дахан (невеличке Холі), запалюють вогонь, в якому згоряє опудало Холіки. Попіл від цього вогнища вважається священним. Чимось ця традиція перегукується з давніми звичаями українців палити вогнища на різноманітні свята, пов’язані з рухом Сонця.

Наступний день – «Дхулхеті» – один з найважливіших у святкуванні. У давнину люди посипали себе попелом з вогню, на якому спалювали опудало Холіки. Вони вважали, що таким чином захищають себе від злих духів. З часом попіл замінили на різнобарвні порошки і підфарбовану воду. В Індії вірять, що чим більше на тобі буде барв під час святкування, тим щасливішим і яскравішим буде весь рік. У цьому також є схожість з українською традицією, зокрема «обливаним» понеділком. Якщо цього дня дівчину обіллють холодною водою з голови до ніг, то доля у неї буде щаслива, якщо ж залишиться сухою, то навіть свати у хату не зайдуть. До речі, Холі це ще й відмінний привід на декілька днів забути про всі соціальні рамки, адже ніхто не має права ображатися, якщо його обсипали фарбами. Це свято зрівнює усіх незалежно від статусу і соціального становища.

Після розповіді про Холі студент-першокурсник Вініт Масл (Vinit Musle) виконав попурі відомих індійських пісень, а допоміг йому в цьому однокурсник Ваібхав Тріпаті (Vaibhav Tripathi), який акомпанував на гітарі.

 

Пріянка Прія (Priyanka Priya) розповіла присутнім про такий вид мистецтва в Індії, як ранголі. Напередодні великих свят дівчата і жінки прикрашають стіни, подвір’я вишуканими візерунками з фарбованого рису, квітів або порошкових барв. «Як правило, ранголі роблять з нагоди Дівалі. Сьогодні ми хотіли ознайомити вас з цим мистецтвом і поділитися частинкою нашої культури, тому спеціально з нагоди свята виклали невеликий візерунок», – зазначила Пріянка.

  

У програмі свята було ще виконання танців у стилі катхак від студії Школи індійського танцю «Амріта» та демонстрація українського вірша у жестах.

Своїми враженнями про це свято поділилися колишні випускники ТДМУ. а тепер партнери університету у співпраці з іноземними студентами – Наджам Шахзад і Пуніт Кумар.

Наджам Шахзад подякував усім, хто прийшов цього дня розділити радість святкування Холі. Він зазначив, що дуже приємним є те, що українці прагнуть відкривати для себе інші культури і готові до спілкування. На його думку, це допомагає краще зрозуміти один одного і налагоджувати тісну співпрацю.

Пуніт Кумар поділився своїми спогадами про святкування Холі в Індії, коли після веселого обсипання фарбами він повернувся додому і його не впізнала рідна мама.

    

На свято завітали представники Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка, які виявили бажання невдовзі запросити іноземних студентів ТДМУ та представників клубу «Санскріті» до себе в гості.

Українсько-індійський клуб співдружності висловлює щиру подяку адміністрації Тернопільського медуніверситету, директору бібліотеки Олені Проців та заступнику директора центру виховної роботи і культурного розвитку, доценту Олені Покришко за підтримку і допомогу в організації свята.

Прес-служба Тернопілського державного медичного університету імені І.Горбачевського.

«Книга пам’яті Лемківщини 1944-1946» поповнила бібліотечний фонд ТДМУ

Літературно-мистецький захід, присвячений лемківській культурі й традиціям, відбувся в читальній залі бібліотеки Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського. У ньому взяли участь студенти, які є членами науково-краєзнавчої студії «Терполяни», викладачі нашого університету та інших вишів Тернополя, представники управління культури облдержадміністрації. Гостями бібліотеки були також голова Світової федерації українських лемківських об’єднань, член Національної спілки краєзнавців України Ярослава Галик, член колегії Всеукраїнського товариства «Лемківщина» Марія Бабічук (Чортків), члени правління Тернопільської обласної  і міської організацій «Лемківщина» Дарія Антонюк та Галина Околіта.

  

Зі словами вдячності за візит до гостей звернулися директор університетської бібліотеки Олена Проців, доцент кафедри філософії та суспільних наук, керівник науково-краєзнавчої студії «Терполяни» Леонід Кравчук та староста студії, студентка першого курсу стоматологічного факультету Олеся Цвигун.

Від імені керівництва Тернопільської облдержадміністрації з вітальним словом до присутніх звернувся головний спеціаліст управління культури ОДА Ігор Натолочний, який зазначив, що вихідці з Лемківщини, залишаючись носіями лемківських звичаїв, культурних та побутових традицій, є активними учасниками  громадського життя області, а Всеукраїнський фестиваль «Дзвони Лемківщини» на Тернопіллі з кожним роком стає масовішим і цікавішим.

 

Лемківська культура багата на пісні, є серед них веселі, жартівливі, тужливі. Кілька таких мелодійних, пісень прозвучало у виконанні солісток Тернопільської філармонії заслуженої артистки України Надії Гусениці і Наталії Бойко.

Директор Тернопільського художнього музею, заступник голови Тернопільської обласної організації   «Лемківщина» Ігор Дударозповів про укладений ним «Лемківський словник», що вмістив 26 тисяч найбільш уживаних і рідкісних слів лемківського діалекту, а також про інші свої мовознавчі книги – «Лемківські приповідки» та «Лемківський гумор».  На думку автора, лемківська мова – найскладніша в світі, бо ніхто ще її не вивчив. Старше покоління її призабуло, перейшло на українсько-лемківський суржик, а молодше не вміє нею говорити.

Лемківському краю присвятила свою науково-краєзнавчу розвідку доцент кафедри іноземних мов ТДМУ Тетяна Саварин. «Тема Лемківщини мені рідна, оскільки це батьківщина моїх предків. Мої бабуся і дідусь – переселенці з Горлицького повіту Краківського воєводства – нині мешкають в селі Клювинці Гусятинського району, -розповіла Тетяна Володимирівна. – З дитинства любила слухати розповіді бабусі про цей дивовижний край, її співанки. У 2003 році успішно захистила кандидатську дисертацію на тему «Лемківське весілля в міжетнічному контексті». До речі, опонентом на захисті дисертації в мене був доктор філологічних наук, іноземний член НАН України, голова Асоціації україністів Словаччини й представник лемків Словаччини Микола Мушинка, який мене усіляко підтримував».

Цікавим був виступ голови Світової федерації українських лемківських об’єднань, члена Національної спілки краєзнавців України Ярослави Галик. «Наша громада розсипана, як живе срібло, по всьому світу, бо пережила тяжкі депортації та міграційні процеси. Та попри всі випробування, що випали на долю лемків,   наш люд пам’ятає, плекає і розвиває свою культуру та звичаї. І щоразу зливається докупи, як живе срібло», – зазначила гостя.

 

Ярослава Галик – автор книг «Лемківщина – край наших предків», «Маленька українка у великому Парижі», «Світло очей моїх», а також трьохтомної «Книги пам’яті Лемківщини 1944-1946». Це книга-мартиролог з поіменним списком лемків-українців, які стали жертвами злочинної акції, де зафіксований нині вже неіснуючий лемківський світ поіменно і породинно, яким він був до 9 вересня 1944 року, тобто до депортації.

Доцент кафедри медичної фізики та лікувальної діагностики ТДМУ Валерій Дідух прочитав вірш, присвячений уродженцю Лемківщини – поету Богдану-Ігорю Антоничу.

«Лемківщина в серці моїм» – так назвав одну зі своїх книг голова Спілки письменників Лемківщини, головний редактор журналу «Бескиди» Володимир Барна, чиї батьки теж пережили депортацію.

І знову звучали пісні. На цей раз – у виконанні студентки першого курсу стоматологічного факультету Яни Владики.

   

Під оплески присутніх Ярослава Галик вручила «Книгу пам’яті Лемківщини 1944—1946» доценту кафедри іноземних мов ТДМУ Тетяні Саварин, яка за згодою автора передала її у фонд бібліотеки ТДМУ – і тепер широке коло читачів матиме змогу ознайомитися з цією фундаментальною працею, яка є документальним свідченням Лемківської трагедії середини XX століття.

Більше світлин тут: https://www.facebook.com/tdmu.official/photos/?tab=album&album_id=1493052067483585

Прес-служба Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського.

У ТДМУ студенти відзначили Міжнародний день рідної мови

Щороку світова спільнота 21 лютого святкує Міжнародний день рідної мови або ж його ще називають Міжнародний день материнської мови (International Mother Language Day). Відзначення цього свята започатковано у 2000 році. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня-17 листопада 1999 року в Парижі. Представники цієї світової організації вважають, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

З цієї нагоди з ініціативи викладача кафедри української мови Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського Марти Руденко відбувся показ документального фільму «Спадок нації» в бібліотеці ТДМУ.

Як зазначила Марта Ігорівна, людські історії у стрічці тісно переплітаються з її родинною історією. «У нас також є легенда про Боже диво. Якось моя бабуся розповіла, що під час Голодомору багато українців зі східних областей приїжджали сюди. Вони просили їсти, а за їжу давали свої вишиті сорочки та коштовні речі. Бабця нічого не брала навзаєм за допомогу. Як вона розповіла, у сінях був мішок, з якого вона набирала для однієї жінки борошно. Їй здавалося, що той мішок наче зачарований, адже борошно в ньому не завершувалося. Вона ні разу не шкодувала дати сповна. Через певну кількість років до неї приїхала жінка і подарувала вишиту скатертину. Це був її подарунок моїй бабці за те, що завдяки борошну вдалося вижити цій жінці і її дітям. Я пам’ятаю, що з роками від тієї скатертини залишився клаптик, який бабуся постійно дбайливо перекладала у скрині. Коли я запитала, чим він їй так дорогий. Вона розповіла про мішок з борошном», – поділилася родинною легендою Марта Руденко.

Декілька днів раніше цей документальний фільм також переглянули слухачі підготовчого відділення факультету іноземних студентів. Викладачі відділення намагаються не тільки дати необхідні знання, а й допомогти їм більше дізнатися про Україну, українську культуру та звичаї. Це дає їм можливість на час навчання краще інтегруватися в український соціум і знаходити спільну мову з місцевими жителями. За відгуками слухачів підготовчого відділення, фільм дав їм розуміння значення вишиванки в житті українців.

 

Нагадаємо, що «Спадок нації» – перший в історії повнометражний фільм про вишиванку. Автори стрічки – режисер Олександр Ткачук та сценаристка Леся Воронюк. Пані Леся у 2006 році, навчаючись в Чернівецькому національному університеті імені Ю.Федьковича, стала ініціаторкою Дня вишиванки, який відзначають щороку третього четверга травня. Це свято визнано найвідомішим культурним брендом України у світі.

Стрічка «Спадок нації», гаслом якої стали слова «вишити, щоб вижити», має документальний характер і умовно ділиться на дві частини: етнографічну, що оповідає про відмінності у вишиванках в різних місцевостях держави (автори фільму подорожували саме по етнорегіонах України – Полісся, Буковина, Слобожанщина, а не по кожній окремо взятій області) та історичну, побудовану на унікальних розповідях людей про долю вишиванки в їхньому житті. «Спадок нації» знімали по всій Україні, включаючи території ДНР і ЛНР, а також у п’яти іноземних державах, серед яких Канада, Німеччина, Італія, ОАЕ та навіть Росія (Мурманськ, Іркутськ).

Це фільм, який змушує плакати, радіти, сміятися, захоплюватися, пишатися. «Спадок нації» побачили в Чехії, Канаді, США, Франції, Індії, Німеччині та інших країнах.Такі фільми творять історію нашої держави, а той, хто не знає своєї історії, як відомо, – не має й майбутнього.

Показ фільму відбувається у рамках діяльності Українсько-індійського клубу співдружності «Санскріті» у співпраці з ТДМУ.

Прес-служба Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського.