четвер, 29 вересня 2016 р.

29 вересня – 150 років від дня народження М. С. Грушевського

Михайло Сергійович Грушевський нароився 29 вересня 1866 року в м. Холмі. Виростав на Кавказі - спочатку в Ставрополі, а потім у Владикавказі. Навчався у Тифліській гімназії, Київському університеті (історико-філологічний факультет). Працював в університеті під керівництвом Володимира Антоновича.
Активний член київської громади, голова Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка у Львові, редактор «Наукових записок» цього товариства. 3 березня 1917 по квітень 1918 року - голова Української Центральної Ради.
Автор багатотомної праці «Історія України-Руси», «Нарис історії українського народу», «Історії української літератури» та ін.
Помер у Кисловодську 25 листопада 1934 року. Тіло Грушевського перевезено до Києва. Похований на Байковому кладовищі.
«Я походжу з давньої (звісної з ХVІІІ в.), але бідної духовної родини Грушів, пізніше Грушевських, що загніздилася в Чигиринськім повіті. Були се переважно дячки, паламарі, але дідові мойому Федорові вдалось дійти священства і перейти під Київ, до села Лісників, і се помогло батьку мойому Сергію вийти на дорогу, хоч він рано зіставсь сиротою, але завдяки енергії й здібностям осягнув вищу освіту й, не прийнявши свячення, віддався діяльності педагогічній, був спочатку «професором» в семінаріях переяславсько-полтавській і київській, потім директором народних шкіл на Кавказі, а бувши автором одного популярного в Росії підручника слов'янської мови, не тільки міг забезпечити нам, дітям, можливість, не журячись за хлібом насушним, віддаватися науковій роботі замолоду, а й зіставив по собі досить значний маєток - в значній части призначений ним знов-таки на ціли гуманітарні (стипендії й школу)», -читаємо в автобіографії, написаній Михайлом Грушевським. Середовище, про яке з теплотою згадує Михайло Сергійович, звичайно ж, відкривало доленосні обшири, привчало до наполегливої, клопіткої праці. Так, уже на третьому курсі М. Грушевський пише наукову роботу «История Киевской земли от смерти Ярослава до конца ХІV века», яку було удостоєно золотої медалі. Михайла залишили при університеті на кафедрі російської історії. У 1890 - 1894 рр. Грушевський працює при Київському університеті як професорський стипендіат. Подальша його доля пов'язана з Галичиною, викладанням у Львівському університеті. На початку першої світової війни Грушевський приїхав до Києва. Влада була вороже настроєна до вченого - засилає його до Симбірська як українського сепаратиста і «мазепинця».
Волю принесла Лютнева революція в Петрограді. 4 березня в Києві утворюється Українська Центральна Рада, головою якої заочно обрано Михайла Грушевського. Викликаний телеграмою, 12 березня він повертається з Москви до Києва.
Центральна Рада діяла протягом 14 місяців. Першим Універсалом було проголошено автономію України в складі Російської федеративної республіки. Третім Універсалом Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку, а 22 січня 1919 Четвертим Універсалом - повну політичну незалежність України від Росії. 29 квітня 1918 року Центральна Рада обрала Михайла Грушевського Президентом Української Народної республіки.
Після падіння Центральної Ради Грушевський перебував деякий час у Кам'янці-Подільському, де редагував газету «Голос Поділля», пізніше - у Празі, Відні, Женеві.
У березні 1924 року Грушевський із сім'єю приїжджає до Києва. Через шість років його обирають дійсним членом Академії наук СРСР. Зі зміною політичних орієнтирів у державі радянська влада посилює цькування талановитого вченого.
У монографії Р. Я. Пирога «Життя Михайла Грушевського: останнє десятиліття (1924-1934)» глибоко розкрито трагізм цього періоду. В архівах, зокрема, збереглися підготовчі матеріали до доповіді Затонського, в яких виписано способи викриття Михайла Грушевського. Найперше у ньому вбачали одну з центральних постатей українського націоналізму, підтасовувалися матеріали про Грушевського як ліберального демократа, про кадетську орієнтацію, ворожнечу до всього великоруського тощо. Зверталася увага на ігнорування диктатури пролетаріату. У січні 1934 року Затонський виступив на сесії ВУАН, зробивши основний акцент на критиці академіка Грушевського. Близькість до російських кадетів, орієнтація на німецький імперіалізм у боротьбі з «навалою більшовизму», звинувачення у дворушництві, сумнівність наукової порядності - далеко не повний перелік «гріхів», які посипалися на вченого.
Наприкінці 1934 року Грушевський відпочивав у одному з кисловодських санаторіїв і несподівано захворів на карбункул. Втрутилися хірурги. Однак хвороба тільки посилилася, оскільки лікування було некваліфіковане.
Грушевський помер. Наступного дня газета «Вісті» від Ради Народних Комісарів УСРР вмістила повідомлення про смерть. У постанові Раднаркому зазначалося:
«Зважаючи на особливі наукові заслуги перед Радянською Соціалістичною Республікою академіка Грушевського М. С., Рада Народних Комісарів УСРР постановила:
Поховати академіка Грушевського М. С. в столиці України - Києві.
Похорон взяти на рахунок держави. Для організації похорону утворити урядову комісію в такому складі: тт. Порайко (голова), Богомолець, Палладін, Корчак-Чепурківський.
Призначити сім'ї академіка Грушевського М. С. персональну пенсію 500 крб. на місяць».
Такий, можна сказати, несподіваний був кінець гонінь на історика. Не варто говорити про мотиви, які спонукали владу так повернути справу (це тема для окремих досліджень). В той же час для радянської влади впродовж наступних десятиліть він залишався ніким іншим, як «українським буржуазним істориком, одним з головних ідеологів і ватажків буржуазно-націоналістичної контрреволюції на Україні». Тільки в незалежній Україні ім'я Михайла Грушевського знайшло справжнє визнання. Високістю духу, благородством помислів він заклав найглибші ідейні підвалини національного відродження, очолив перший у ХХ столітті прорив українського народу до самостійності. За все своє життя Грушевський зробив і написав так багато, що про його творчу і політичну діяльність створено величезну літературу, склався окремий міждисциплінарний напрямок, який має назву грушевськознавство.
Михайло Грушевський - це вчений світового рівня, творча спадщина якого вражає своїм тематичним діапазоном, енциклопедичністю, фундаментальністю. Його перу належить близько двох тисяч праць з історії, соціології, літератури, етнографії, фольклору. Ще й досі неповною мірою досліджено його публіцистику, епістолярний доробок. Та насамперед він увійшов у вітчизняну історію як її великий літописець, автор фундаментальної «Історії України-Руси», справедливо названої метрикою нашого народу. Створена ним цілісна концепція українського історичного процесу увібрала в себе кращі здобутки сучасної йому світової української науки, була осяяна високою свідомістю і тому стала стрижневою ідеєю українського відродження.
Михайло Грушевський - блискучий, неперевершений організатор наукового життя, голова Наукового товариства імені Шевченка, Українського наукового товариства, історичної секції Всеукраїнської Академії наук, керівник університетської та академічної кафедр, засновник львівської та київської наукових шкіл, які складають цілу епоху у вітчизняній історіографії.
Михайло Грушевський - видатний громадський і державний діяч, визнаний лідер національного-демократичної революції. Він належить до тих політиків, які сповна пізнали велич і насолоду тріумфу і гіркоту поразки, але до кінця залишилися вірними ідеї всього життя - самоствердженню свого народу.
Однією з провідних ліній компетенції національного державотворення Михайла Грушевського виступає ідея соборності українських земель. Він наголошував: «Народність і територія стрілися саме на порозі історичного життя нашого народу і утворили першу підставу його розвою».
Тривала подвижницька праця Михайла Грушевського у Галичині і Наддніпрянщині, у Львові і Києві стали живим уособленням єднання західних і східних теренів України.
Не менш важливе значення для сучасності має всебічно обґрунтована ним ідея суверенності українського народу, або, як казав Михайло Сергійович, «право самому порядкувати на власній землі». Зрозуміло, стверджувати, що він завжди був радикальним самостійником, було б відступом від історичної правди. Проте не можна не бачити, що його автономістські і федералістські погляди пройшли суттєву еволюцію, визначалися конкретно-історичними обставинами. Про це свідчать, зокрема, такі промовисті документи, як Універсали Центральної Ради, де авторська участь Грушевського не тільки незаперечна, а й визначальна.
Становлення демократичної, правової Української держави також є одним з лейтмотивів ідейної спадщини Михайла Грушевського. Він показав, що еволюція людства, попри всі складнощі, має тенденцію до встановлення справедливого демократичного ладу. Влада в державі має належати особам, обраних народом на демократичних засадах, працювати для народу, спиратися на волю його більшості.
Очоливши Центральну Раду, він був глибоко переконаним, що нова українська державність має базуватися на принципах демократії і закону. Своєю працею М. Грушевський заклав підвалини української державності. Пам'ять про нього вічна, наукові праці - невичерпне джерело мудрості на всі віки.
                                   // Шаров І. Сто видатних імен України . - К., 1999. - С. 116-120.

ОСНОВНІ ВИДАННЯ ТВОРІВ Михайла Грушевського
Всесвітня історія в короткім огляді [Текст] : у 6 ч. Ч. 1-3 / М. С. Грушевський. - К. : Українознавство, 1996.
Духовна Україна  [Текст] : зб. творів / Михайло Грушевський. - К. : Либідь, 1994. - 560 с.
З історії релігійної думки на Україні [Текст] / М. Грушевський. - К. : Освіта, 1992. - 193 с.
Із літературної спадщини [Текст] / М. Грушевський ; ред. Л. Винар. - Нью-Йорк  ; К. : Книга, 2000. - 415 с.
Ілюстрована історія України з додатками та доповненнями [Текст] / Михайло Грушевський. - Донецьк : БАО, 2008. - 708 с.: іл.
Ілюстрована історія України [Текст] / М. Грушевський. - К. : Наук. думка, 1992. - 544 с.
Ілюстрована історія України [Текст] / М. Грушевський. - Репринт. відтворення вид. 1913 р. - К., 1990. - 524 с.
Ілюстрована історія України [Текст] / М. Грушевський. - Репринт. відтворення вид. 1913 р. - Х. : ІСЕ - Україна, 1990. - 524 с.
 Ілюстрована історія України з додатком Нового періоду історії України за роки від 1914 до 1919 [Текст]  / М. Грушевський. - Нью-Йорк : Вид-во шк. Ради, 1990. - 558 с.
Історія України [Текст] / М. Грушевський. - К. : Освіта, 1991. - 270 с.
Історія України, приложена до програми вищих початкових шкіл і нижчих класів шкіл середніх [Текст] / М. Грушевський. - 2-е вид., стер. - К. : Либідь, 1992. - 228 с.
Історія України-Руси [Текст] : у 11 т., 12 кн. / М. Грушевський. - К. : Наук. думка, 1991.
Історія української літератури [Текст] : в 6 т., 12 кн. Т. 1-4 / М. Грушевський. - К. : Либідь, 1993, 1994.
Культурно-національний рух на Україні в ХVІ - ХVІІ віці [Текст] / М. Грушевський. - 2-е вид. - Дніпросоюз, 1919. - 248 с.
На порозі Нової України [Текст] : гадки і мрії / М. Грушевський. - К. : Наук. думка, 1991. - 120 с.
Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця ХІV сторіччя [Текст] / М. Грушевський. - К. : Наук. думка, 1991. - 560 с.
Новий період історії України за роки від 1914 до 1919 [Текст] / М. С. Грушевський. - К. : Либідь, 1992. - 46 с.
Очерк истории украинского народа [Текст] / М. С. Грушевский. - 2-е изд. - К. : Лыбидь, 1991. - 398 с.
Очерк истории украинского народа [Текст]  / М. С. Грушевский. - 2-е изд. - К. : Лыбидь, 1990. - 398 с.
Предок [Текст] : із белетристичної спадщини / М. Грушевський. - К. : Веселка, 1990. - 245 с.
Про батька козацького Богдана Хмельницького [Текст] / М. Грушевський. - Д. : Січ, 1993. - 55 с.
Про старі часи на Україні: коротка історія України (для першого початку) [Текст] / Михайло Грушевський. - К. : Обереги, 1991. - 104 с.
Про українську мову і українську школу [Текст] / Михайло Грушевський. - К. : Веселка, 1991. - 46 с. : іл.
Розвідки про церковні відносини на Україні-Руси ХVІ-ХVІІІ вв. [Текст] / М. Грушевський, О. Левицький. - Репр. вид. 1900 р. - Л., 1991. - 154 с.
Хто такі українці і чого вони хочуть [Текст] / М. Грушевський. - К. : Знання, 1991. - 240 с.
Щоденник (1888-1894 рр.) [Текст] / М. Грушевський ; упоряд. Л. Зашкільняка. - К., 1997. - 250 с. 
Твори [Текст] : у 50 т. Т. 1-8, 11, 14 / Михайло Грушевський. - Л. : Світ, 2007, 2008.
Як жив український народ [Текст] : для серед. шк. віку / М. Грушевський - К. : Веселка, 1992. - 111 с. : іл.
* * *
Грушевський М. Звичайна схема «руської» історії й справа національного укладу історії східного слов'янства / М. Грушевський // Історія України. - 2006. - № 45 (груд.). - С. 1-5 : фото.
Грушевський М. Остатня кутя: різдвяна мрія / М. Грушевський // Дивослово. - 2009. - № 1. - С. 55-58.

Немає коментарів:

Дописати коментар