четвер, 12 січня 2017 р.

Крок за кроком - назустріч мрії

до 110-річчя від дня народження Сергія Павловича Корольова (1907–1966),
видатного вченого в галузі ракетобудування та космонавтики
Кожна людина в дитинстві чи юності мріяла... Мріяла про щось хороше, творче, хотіла зробити щось неймовірне. Але далеко не кожен пригадує свої дитячі, іноді наївні, мрії. Тим більше, не кожен має сміливість іти назустріч своїй мрії. А як вам мрія будувати міжпланетні кораблі, які літатимуть космічним простором і доставлятимуть людей на інші планети? Сміливо, чи не так? Але ж це була мрія Сергія Корольова. Він ішов до неї, незважаючи на життєві труднощі, незважаючи на злети й падіння. Незважаючи на те, що не встиг до кінця втілити свою мрію, він зумів зробити надзвичайно багато для розвитку науки і техніки, зумів підняти престиж СРСР на світовій арені. Який характер треба мати, якою треба бути Людиною, щоб зуміти згуртувати навколо себе величезну команду людей, організувати роботу, зуміти підняти в космос багатотонний космічний корабель?!
Уперше в історії людства...
Коли під керівництвом Сергія Корольова 4 жовтня 1957 року Радянський Союз вивів на навколоземну орбіту перший штучний супутник землі, уся світова громадськість була вражена досягненнями радянської науки. Запуск штучного супутника мав приголомшливий успіх і створив Радянському Союзові високий міжнародний авторитет. Видатний німецький вчений та інженер в галузі космонавтики і ракетобудування Герман Юліус Оберт говорить про цю подію так: «Настільки успішно вирішити таку складну задачу як запуск першого супутника могла тільки країна, яка має величезний науково-технічний потенціал. Також треба було мати в розпорядженні чималу кількість фахівців. І їх Радянський Союз мав. Я захоплений талантом радянських вчених».
У вересні 1959 року другий радянський «Лунник» доставив на поверхню Місяця в районі Моря Ясності вимпел з Гербом Радянського Союзу. Запуск проводився під керівництвом Головного конструктора Сергія Павловича Корольова, який після радісної події сказав своєму колективу такі слова: «Я не сумнівався в вас, не сумнівався в успіхові. Усе зроблено прекрасно. Але ж ви знаєте, що, спізнися ми зі стартом усього на 10 секунд, і точка зустрічі ракети з Місяцем зміститься на 200 кілометрів. А помилка у швидкості розгону тільки на один метр за секунду призвела б до зсуву місця зустрічі на 250 кілометрів». І знову світові вчені змушені були визнати геніальність радянських вчених, а, по суті, геній Сергія Корольова. «Росіян можна порівняти зі снайпером, який вцілює з дрібнокаліберної гвинтівки на відстані десяти кілометрів в око мухи, — писав тоді Гейнп Камінський, директор Бохумської обсерваторії у ФРН...»
Уперше під керівництвом Сергія Корольова в космос полетіли собаки Білка та Стрілка. А 12 квітня 1961 року вперше у світі був здійснений політ людини в космос. Юрій Гагарін став світовою знаменитістю. Полетівши в космос старшим лейтенантом, Гагарін приземлився вже майором. Політ Юрія Гагаріна тривав 109 хвилин. При цьому Сергій Павлович Корольов постійно залишався в тіні. До кінця життя його ім’я було суворо засекречене. У серпні 1961 року Головний конструктор зробив черговий крок уперед. Під його керівництвом політ космонавта Германа Титова на кораблі «Восток-2» тривав уже добу. 1963 рік — у космос полетіла перша жінка-космонавт Валентина Терешкова, 1965 рік — космонавт Олексій Леонов здійснив перший у світі вихід у відкритий космос.
Радянський Союз багато в чому завдяки генію Сергія Павловича Корольова, його блискучої інженерної інтуїції, в 60-і роки XX століття став світовим лідером в ракетній галузі. Але, на жаль, Головний конструктор не зміг здійснити свою заповітну мрію — побудувати міжпланетний корабель, який зміг би відправити людей на інші планети.
Будувати міжпланетні кораблі.
Ще бувши молодим інженером Сергій Корольов познайомився із працями Костянтина Ціолковського і відтоді захопився ідеями міжпланетного кораблебудування. Після знайомства з Генріхом Цандером Корольов на громадських засадах почав працювати в ГВРР (групі з вивчення реактивного руху). Їх називали ще групою людей, котрі працюють задарма (так жартома розшифровували абревіатуру ГВРР — рос. ГИРД).
Саме в ГВРР уперше проявилися організаторські здібності молодого конструктора. У новоствореному закладі встановився справді виробничий порядок, атмосфера, у якій кожен вважав себе корисним для спільної справи, відповідальним за конкретну ділянку роботи. Працювали тут лише ентузіасти. Вік співробітників, за невеликим винятком, не перевищував двадцяти п'яти років. Ця важлива обставина й забезпечила згуртовану ініціативну роботу. Сергій Павлович виявляв свій незвичайний талант організатора. Він продумав, як знайти необхідне обладнання, сформувати творчі та виробничі бригади, розставити людей так, щоб кожному було цікаво, і щоб це сприяло успіхові. З’явився єдиний план ГВРР, у якому всі його служби були тісно взаємопов’язані. Діловодство — папки з вхідними та вихідними документами, накази та розпорядження під розписку, вхід за перепустками — все утверджувало відповідний суворий порядок, вселяло кожному працівникові, що він працює у важливій для країни науково-дослідній і дослідно-конструкторській установі.
Цей вагомий досвід став у нагоді Сергію Корольову, коли 1933 року, в тому числі й за його ініціативи, було організовано Реактивний науково-дослідний інститут (РНДІ). Корольов став заступником начальника інституту з наукової частини, а також йому було присвоєно (у віці 26 років) посадове звання дивізійного інженера (по-сучасному — генерал-лейтенант технічних військ). І в ГВРР, і в РНДІ він поетапно й послідовно йшов до своєї мети — побудувати корабель, який зміг би відправити людей на Марс. Через п’ять років, 1938 року, під час репресій М. Єжова Сергій Корольов був заарештований за звинуваченням у завданні шкоди розвитку військової техніки. Причиною арешту став донос «доброзичливців». У воєнний час заарештований Корольов працював під керівництвом Туполєва в тилу — будував літаки та ракети, а в липні 1944 року конструктора звільнили.
Коли 1946 року Корольова призначили Головним конструктором балістичних ракет дальньої дії і начальником відділу №3 НДІ-88 з розробки, відтоді почався новий етап у його житті. Фактично довелося все починати з нуля — зі створення конструкторського бюро, підбору людей. Але це тільки початок. Треба захопити людей новими ідеями, показати, що ракетобудування вимагає зовсім іншого ставлення, ніж будь-яка інша, хай навіть дуже складна техніка, якою він займався раніше.
Він добре розумів, як важливо для роботи КБ раціонально використовувати можливості кожного співробітника, конструктора, інженера, вченого, робітника; злити воєдино всі таланти, створити колективний розум, якому було б до снаги вирішувати настільки відповідальні й важливі для країни завдання.
У новоствореному КБ під керівництвом Корольова були побудовані ракети, які стали основою ядерного щита країни. Вперше у світі була побудована міжконтинентальна ракета далекої дії Р-7. Віддаючи багато сил і часу на виконання оборонних завдань країни, головний конструктор усе ж таки не відхилявся від своєї мрії, а навпаки наближався до неї. Адже саме ракета вивела в космос перший штучний супутник, саме на ракеті було здійснено перший у світі політ людини в космос, саме ракета повинна була стати прототипом міжпланетного корабля...
Геній Сергія Корольова.
«Не зупиняючись, вперед!» — такий девіз супроводжував Сергія Корольова по життю. Він постійно розвивався і працював над собою, розширюючи межі своїх знань. Головний конструктор сам залишався «вічним студентом»: навчався на філософському факультеті вечірнього університету марксизму-ленінізму, відвідував у столичних інститутах на вибір різні лекції відомих вчених. Окрім цього, він мав чудову пам'ять, читав напам'ять уривки з «Війна і мир», вірші Лермонтова, Шевченка, Твардовського.
Тверді знання, наполеглива повсякденна праця і висока дисципліна — ось те, що Корольов поклав в основу успішної роботи свого КБ. Головний конструктор ніколи не розраховував на легкий тріумф.
Ось що про Корольова казав радянський фізик-механік Раушенбах: «По-перше, справжній полководець має непохитну волю до перемоги. Цього Корольову не позичати. Він уміє надихати війська, вселяти в них упевненість, що ворог буде розбитий, чого б це не коштувало. Нарешті, річ найдивовижніша і, по-моєму, навіть незрозуміла. Полководець завжди знаходиться в режимі нестачі інформації: він не має всіх відомостей не тільки про ворога, а й іноді навіть про свої війська... І якщо ця людина справжній полководець, він завжди прийме принципово правильне рішення. Сергій Павлович має цей талант — могутню і точну інтуїцію...»
Професор, космонавт СРСР Костянтин Феоктистов казав, що найхарактерніша риса Корольова — величезна енергія, якою він заряджає оточуючих. Він — людина дуже рішуча, часто досить сувора, сплав холодного раціоналізму та мрійливості.
За крок від мети.
Продовжуючи розвивати програму пілотованих навколоземних польотів, Сергій Павлович починає реалізовувати свої ідеї про розробку пілотованої ДОС (довготривала орбітальна станція). Її прообразом став принципово новий, досконаліший за попередні, космічний корабель «Союз». До складу цього корабля входив побутовий відсік, де космонавти могли довгий час перебувати без скафандрів і проводити наукові дослідження. У ході польоту передбачалися також автоматична стиковка на орбіті двох кораблів «Союз» і перехід космонавтів з одного корабля в інший через відкритий космос у скафандрах. На жаль, Сергій Павлович не дожив до втілення своїх ідей в космічних кораблях «Союз».
16 січня 1966 Сергію Корольову зробили операцію з видалення поліпа. Після того, як в ході операції не вдалося зупинити кровотечу, було вирішено робити розтин черевної порожнини. Коли почали підбиратися до місця кровотечі, виявили пухлину завбільшки з кулак. Це була саркома. Міністр охорони здоров'я СРСР Петровський, який проводив операцію, прийняв рішення видалити пухлину. На жаль, серце Сергія Корольова не витримало багатогодинної операції.
Як багато може зробити одна людина.
Багато із запланованого ще не встиг зробити Сергій Павлович Корольов. Але подивіться, скільки було зроблено, який прорив здійснила країна, завдяки світлій голові геніального конструктора. Як багато хорошого змогла зробити лише одна Людина, надихнувши і згуртувавши навколо себе величезну кількість людей. Ось що робить справжня мрія. Мрійте, творіть, будуйте... І найголовніше — знайдіть у собі сміливість іти вперед, назустріч своїй мрії, не зупиняючись.
Андрій Семочко

Немає коментарів:

Дописати коментар